До уваги батьків, учнів, педагогів!

Психологічна служба працює дистанційно.

Шановні батьки, учні, колеги, якщо ви відчуваєте себе тривожно, занепокоєно чи розгублено, не знаєте, як вийти зі складної ситуації, звертайтесь за психологічною підтримкою до практичного психолога або до соціального педагога.

Домовитися про онлайн консультування можливо через класного керівника або написавши в Вайбері в співтоваристві школи. Щоб перейти до співтовариства - перейдіть за посиланням:

https://invite.viber.com/?g2=AQBbIe8uTtnTm0s%2BCg2rB0f9A7yG4dBmqaip6QCAgfew6TQJ%2BMjGTXD31cvlh54u

У важкі часи війни найбільшої психологічної та моральної підтримки потребують діти.

З березня психологічною службою ХСШ 156 організовано проведення онлайн заходів щодо психологічної підтримки дітей: зустрічі на платформі Zoom, де діти вчаться розслаблятися, чередувати напругу з розслабленням, працювати зі своїми емоціями, релаксувати.

В рукавичці: як зжитися з великою кількістю людей в домі

У гурті ми почуваємося більш захищеними, незважаючи на всі складнощі, з якими природньо зіштовхуємося, коли на обмеженому просторі перебуває велика кількість людей. Саме тому родичі та знайомі з’їжджаються разом. Також разом вимушені перебувати і люди, які покинули свої домівки через загрозу життю.

5 важливих правил, які роблять життя комфортним у будинку-рукавичці:

1.Турбота.Намагайтеся полегшити життя інших людей. Турбота про інших, думки про інших – про дітей, літніх людей, слабших – забирають зайву тривогу, роздратування, роблять нас більш організованими та дієвими. Коли кожен намагається зробити щось для тих, хто поряд, – це унеможливлює конфлікти та непорозуміння.

2. Режим життя. Намагайтеся розробити режим, який би влаштовував кожного. Добре, коли всі живуть за спільним узгодженим розкладом в унісон одне з одним.

3. Особистий простір. Важливо, щоб кожен мешканець мав свій власний, хоч і невеликий, особистий простір: окрему кімнату, окреме ліжко, окремий куточок. Це місце, де за необхідності можна побути на умовній самоті, коли є відчуття "не чую, не бачу, не розмовляю". У цей момент людину треба залишити в спокої.

4. Робити те, що вмієш найкраще. Коли кожен пропонує співмешканцям свої послуги, вміння й здібності, робить те, в чому він найкращий. Хтось готує їсти, хтось робить необхідні закупівлі, хтось прибирає, хтось доглядає і розважає дітей.

5. Пробачаємо одне одному недоліки. Всі ми недосконалі, в кожного є недоліки. Пробачаємо їх, дивимося на них крізь пальці, не помічаємо, не критикуємо. Не чуємо і не бачимо слабкостей та негативних рис. Натомість помічаємо все хороше, що є в людей поряд, підкреслюємо це хороше і хвалимо одне одного.

ПАМ'ЯТКА ПРИ СТРЕСІ

ЯКЩО ЛЕГКА ЛИХОМАНКА: накинути на себе плед і тісно зав'язати його спереду навхрест – дати тілу теплий і міцний каркас.

ЯКЩО КАЛАТАЄ СЕРЦЕ: злегка стукаємо по грудній клітці – один легенький раз в секунду, зі словами «Я є», «Я стою», «Я в порядку».

ЯКЩО ПІДНЯВСЯ ТИСК: упираємось ногами в підлогу і дихаємо: рівний довгий вдих – рівний довгий видих, повторювати кілька разів.

ЯКЩО КРУТИТЬСЯ ГОЛОВА: уважно дивимося на свої ноги, поки не зрозуміємо, що маємо під ногами міцний грунт.

ЯКЩО НАКОЧУЄТЬСЯ ПАНІКА: швиденько використовуємо техніку заземлення:

- знайти навколо себе 5 речей однакового кольору,

- знайти чотири речі, яких можна торкнутися,

- знайти три речі, які можна почути,

- знайдіть дві речі, які можна понюхати,

- знайти одну річ, яку можна покуштувати.

ЯКЩО ОЗИВАЄТЬСЯ ДУША: згадайте свою найяскравішу подію, любу людину. Уявіть майбутню ситуацію детально.

Заради неї треба триматися!

Як впоратись із втратою

З початком війни в Україні багатьох українцям доводиться проходити через відчуття втрати, коли помирає хтось із близьких чи довожиться розпрощатися з чимось цінним."Війна також має присмак запеченої крові на серці. Дуже гіркої, прогорілої та терпкої. І це відчувається всіма органами чуттів одночасно: зором, слухом, тактильно, запахом і безпосередньо смаком. Всім мозком, кожною клітиною тіла і душею. Коли відчуваєш себе згарищем, а з ознак життя – лише відчуття нудоти. У кожного свої метафори цього стану, але пекло війни в тому, що у всіх нас він чимось схожий.

Як впоратись з втратою:

Пам'ятати, що втрати – це не тільки про життя близьких. Переїзд, розставання і навіть втрата звичного розпорядку дня – це також серйозні випробування для психіки. Не потрібно знецінювати свої переживання щодо втрат чи порівнювати з втратами інших.

Дайте собі можливість відгорювати та оплакати свої втрати. Біль втрати може переживатись по-різному, тому важливо поставитись до себе поблажливо в цей період. Дозвольте собі переживати будь-яку реакцію. Переживання горя – це не лише сльози чи злість. Все, що ви відчуваєте – це нормально.

Є певні закономірності й етапи проживання горя: заперечення, гнів, компроміс, депресія і прийняття. Але не потрібно сприймати їх буквально. В кожної людини свій індивідуальний процес, далі етапи можуть повторюватись чи змішуватись. Правильно – це так, як відбувається саме у вас.

Основне – це лояльне ставлення до себе в складний період. Якщо ми щось відчуваємо, то ще живі.

Як заспокоїти дитину

Щоб заспокоїти дитину, спершу треба заспокоїтися самим. Ми можемо ділитися тільки тим, що є в нас.

Діти часто віддзеркалюють емоції батьків. Якщо бачимо, що дитина нервує, одразу перевіряємо наскільки знервовані самі.

Якщо відчуваєте, що емоції переповнюють, треба подихати і «заземлитися». Робимо кілька вдихів носом, надуваючи живіт на рахунок один-два, і кілька видихів, здуваючи живіт, на рахунок один-два-три-чотири-п'ять.

Коли заспокоїлися, спокійно говорите з дитиною тими словами, до яких вона звикла в звичайному житті.

Не можна кричати на дитину, коли вона сама кричить, це не допоможе.

Найчастіше дитина в паніці через те, що не розуміє, що відбувається і чому мама забрала її із затишної квартири й привела в підвал. Треба пояснити, що наразі батьки роблять найважливіше: піклуються про її безпеку.

Хвалити: як гарно тримається, швидко збирається.

Переключати увагу на тих, хто потребує підтримки: бабуся, молодша сестричка.

Окреслити зону відповідальності: дитина сама контролює, які іграшки треба взяти, знову спускаючись в підвал.

Як допомогти пережити травматичний досвід старшим дітям

Найчастіше після пережитого травматичного досвіду, підлітки відчувають сором і можуть мріяти про помсту.

Травмуюча подія для підлітків може призвести до радикальних змін їхнього світогляду. У деяких підлітків спостерігається саморуйнівна або небезпечна поведінка.

Дитину такого віку необхідно заохочувати до обговорення її тривог, вираження страху та суму. Разом шукати відповіді на важливі питання, дискутувати. Головне — залучити до діалогу.

Важливо пояснити, що усі їхні почуття є нормальними, в тому числі злість.

Допомагати фільтрувати інформацію, так як вміння аналізувати ще не сформоване.

Допомагати звільнятися від сильних емоцій. Говоримо підліткам, що плакати — нормально, кричати — нормально, злитися — нормально.

Оскільки злість дає сильну напругу в тілі, користуватися будь-якою можливістю випустити її через фізичну діяльність або гру.

Набагато легше переживати те, що відбувається, коли ми можемо впливати на ситуацію, відчуваємо причетність до спільної справи. Зараз підлітки активно допомагають онлайн. Наприклад, відслідковуючи фейки.

У тривозі завжди задіяне тіло. Обійми — стратегічно важливий ритуал.