/Files/images/627375620.gif/Files/images/123-1.JPG/Files/images/1.JPG

Напрями роботи соціального педагога в школі:

- психологічна підготовка до навчання у школі;

- адаптація дітей до умов перебування у закладі освіти;

- організація роботи з “важкими” дітьми;

- професійне самовизначення старшокласників;

- організація роботи з обдарованими дітьми та дітьми з творчими здібностями;

- сприяння психологічному здоров’ю дітей, підлітків батьків та педагогів;

- попередження суїцидальної поведінки дітей та підлітків, насильницьких дій у родині та закладі освіти;

- організація роботи з дітьми пільгового контингенту;

- методична робота;

Функції соціального педагога в рамках впровадження інклюзивної освіти

- Соціально-педагогічний патронаж здобувачів освіти і їх батьків;

- Виявлення соціальних питань, та направлення до відповідних фахівців з метою надання допомоги;

- Вивчення соціальних умов розвитку дітей з ООП;

- Планування і реалізація завдань соціалізації здобувачів освіти, адаптації їх у новому колективі і соціальному середовищі, надання допомоги дітям і сім'ям, що знаходяться у СЖО або потребують посиленої педагогічної уваги, участь у команді супроводу;

- Проведення індивідуальної роботи з дітьми з ООП, залучення їх до роботи в гуртках, секціях та інших об'єднаннях;

- Надання рекомендацій учасникам освітнього процесу щодо шляхів інтеграції дитини з ООП в колективі однолітків, формування позитивного мікроклімату;

- Захист прав дітей з ООП

/Files/images/70874_or.jpg

В школі за участю соціального педагога організована робота з соціального захисту дітей пільгових категорій, до яких належать:

- діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклування;

- діти-напівсироти;

- діти, реєстрація яких проведена згідно зі ст.135 Сімейного Кодексу України;

- діти, постраждалі внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС;

- діти-інваліди;

- діти з багатодітних родин;

- діти з малозабезпечених родин.

Просвітницька робота соціального педагога в школі:

/Files/images/t03.gif

1. Проведення тижня «Торгівля людьми».

2. Перегляд, обговорення фільму «Станція призначення - Життя».

3. Під керівництвом соціального педагога в школі працює гурток «Сприяння просвітницькій роботі «рівний-рівному» серед молоді України щодо здорового способу життя».

/Files/images/IMG_1394.jpg/Files/images/4-1.JPG

Впровадження „шкільної медіації”

Медіація- це добровільний і конфіденційний процес, в якому третя нейтральна особа (медіатор) допомагає сторонам знайти взаємоприйняті варіанти вирішення ситуації, що сталася, а сторони спільно беруть на себе відповідальність за прийняття рішення та його виконання.

Медіатор – це: відкрита комунікабельна особа, яка пройшла програму навчання медіації і поділяє цінності, пов'язані з розумінням сутності людини, природи конфлікту та способів відновлення внутрішньої рівноваги; є посередником у наданні сторонам кваліфікованої допомоги в урегулюванні конфлікту шляхом переговорів.

Сторони- особи, які бажають вирішити конфлікт (суперечку) за участі медіатора (посередника).

Шкільна служба порозуміння (ШСП)(інша назва – «Шкільна служба розв’язання конфліктів» (ШСРК))–це команда підготовлених старшокласників-посередників (медіаторів), які допомагають своїм одноліткам розв’язувати конфлікти мирним шляхом, використовуючи в роботі відновні практики –медіаціюоднолітків,колоприйняття рішень – і працюють над формуванням безпечної атмосфери в навчальному закладі. Роботу ШСП організовуєкоординатор,зазвичай – психолог чи соціальний педагог, який пройшов підготовку і володіє знаннями та навичками з організації та керування ШСП.

Однією з особливостей діяльності ШСП є застосування в її роботі медіації однолітків – школярі-медіатори проводять зустрічі з однолітками, між якими виник конфлікт, і допомагають їм залагодити суперечку з урахуванням інтересів всіх сторін. Таким чином головна роль у вирішенні конфліктів в навчальному закладі покладається не на дорослих а на самих школярів (які, звичайно, отримують відповідну допомогу і підтримку від своїх дорослих колег). Таким чином, медіація однолітків покладає відповідальність за вирішення конфліктів на самих учнів.

По-перше, коли учні мають можливість допомагати вирішувати конфлікти між своїми однолітками, зменшується ризик виникнення непорозумінь між поколіннями; адже завжди існує проблема того, що старші нав’язуватимуть молодшим своє бачення та способи вирішення певних проблемних ситуацій. У свою чергу, учні-медіатори постійно спілкуються зі своїми ровесниками і знають, що може стати причиною конфлікту, що переживають сторони конфлікти.

По-друге, всі люди, залежно від вікових особливостей, мають різне бачення та підходи до вирішення конфліктів. У випадках, коли над розв’язанням конфлікту працюватимуть однолітки, до уваги братиметься думка кожного.

По-третє, ровесники більше довіряють один одному, насамперед тому, що не відчувають влади у своєму колі. Під час медіації контроль над ситуацією рівноцінно належить як сторонам конфлікту, так і медіатору. Вони працюють за принципом «рівний – рівному», який є дуже ефективним завдяки тому, що стосунки будуються як суб’єктно-суб’єктні.

По-четверте, ровесники в ролі медіаторів викликають у конфліктуючих сторін повагу та шанобливе ставлення. Спостерігаючи за врівноваженою та впевненою поведінкою медіаторів, сторони конфлікту налаштовуються на позитивне сприйняття ситуації та серйозного підходу до її вирішення.

По-п’яте, той факт, що школярі у вирішенні конфліктної ситуації не стикаються з авторитетом дорослих, а отримують допомогу від ровесників налаштовує їх на прийняття таких послуг та надання згоди на співпрацю.

Отже, дані аргументи свідчать на користь впровадження медіації однолітків у навчальних закладах. Безумовно це позитивно впливатиме на загальну атмосферу стосунків у школі.

Булінг як соціальна проблема

На сьогоднішній день серед учнівської молоді надзвичайно загострилася проблема насильства, здійснюваного самими дітьми одне до одного.

Останніми роками визнано поширення в освітній практиці такого явища, як шкільний булінг.

БУЛІНГ (від анг. bully – хуліган, задирака, насильник) – визначається як утиск, дискримінація, цькування. Вчені визначають шкільний булінг як тривалий процес свідомого жорстокого ставлення з боку однієї дитини або групи дітей до іншої дитини або групи інших дітей.

Булінг (насильство) – це явище, яке більш характерне для закладів загальної середньої освіти (шкіл), де учні об’єднані формально (за віковим принципом), і менш характерна для музичних, художніх шкіл тощо, де діти об’єднані спільним інтересом.

Це соціальна проблема всього світу протягом останніх ста років.

Мотивацієюдо булінгу стають: заздрість, помста, відчуття неприязні, прагнення відновити справедливість; боротьба за владу; потреба підпорядкування лідерові, нейтралізації суперника, самоствердження тощо аж до задоволення садистських потреб окремих осіб.

Як показує практика, форми шкільного булінгуможуть бути різними:

• систематичні кепкування з будь-якого приводу (від національності до зовнішнього вигляду дитини);

• здирство;

• фізичні і психічні приниження;

• різного виду знущання;

• бойкот та ігнорування;

• псування особистих речей та ін.

Хулігани (булі) надзвичайно винахідливі.

Новітній їхній «винахід» — кібербулінг, тобто знущання з використанням електронних засобів комунікації. При цьому порушуються права дитини через розповсюдження відео- та фотозображень за допомогою мобільного зв,язку чи через Інтернет із насильницьким та аморальним змістом (побиття однолітків, статеві акти, різноманітні форми приниження). Можна тільки уявити та гадати, що відчувають ті, хто зазнав кібербулінгу.

Соціальна структура булінгу, як правило, має три елементи, а саме :

переслідувач (переслідувачі), свідки, жертва.

Найчастіше булінг відбувається в місцях, де контроль з боку дорослих менший або відсутній взагалі. Це можуть бути: їдальні, сходи, коридори, вбиральні, роздягальні, спортивні майданчики.

Знущання найбільш поширені в початковій або середній школі, рідше у старшій. Однак, необхідно відмітити, що в старшій школі булінг набуває більш прихованого характеру. Кривдники-хлопці частіше застосовують фізичне насильство, дівчата – дражняться, поширюють чутки, ігнорують та бойкотують жертву. Фізичне насильство найбільш помітне, найскладніше помітити психологічне насильство.

Шкільний булінг — явище системне й комплексне. До вивчення й профілактики цього явища повинні, безперечно, долучатися учителі, соціальні педагоги, шкільні психологи, лікарі, психіатри.

Агресія може проявлятися в різних формах та способах поведінки.

Отже, основне правило- «Жодного заохочення агресії!».

Можна говорити про три основні «школи» агресії: родина, школа, засоби масової інформації.

У сім’ї засвоєння агресивної поведінки може початися зі спостерігання сварок батьків, фізичних покарань, досвіду знущань та образ, примусу «показати силу», схвалень за бійки з друзями або за приниження ровесників тощо.

У школі дитина бачить зразки агресивного ставлення учнів одне до одного та авторитарної поведінки вчителів щодо дітей.

Засвоєння агресивної поведінки через поглинання змісту різних програм та фільмів ЗМІ, активне залучення до комп’ютерних ігор є одним з найнебезпечнішим.

Отже, агресія, яка засвоюється людиною з ранніх років життя, є суспільно підтримуваною формою поведінки, тому її проявів так важко позбутися.

Діти, які пережили будь-який вид насильства, відчувають труднощі у взаємостосунках з дорослими, у спілкуванні з однолітками. Вирішення своїх проблем діти – жертви насильства – часто знаходять у кримінальному, асоціальному середовищі.

Рекомендації батькам:

1. Не фіксувати увагу на небажаному в поведінці дитини й не впадати самим в агресивний стан. Заборона й підвищення голосу – найбільш неефективні способи подолання агресивності. Вираз подиву, здивування, засмучення з приводу неадекватної поведінки дітей формує в них стримуючі навички.

2. Реагувати й відгукуватися на будь-які позитивні зрушення в поведінці дитини, якими б незначними вони не були. Дитина хоче відчувати, що її приймають і цінують.

3. Батькам – заохочувати неагресивну поведінку своїх дітей.

4. Намагатись відгородити їх від теленасилля, завчасно оцінюючи зміст програм.

5. Доцільно переглядати телевізійні програми разом із дітьми і коментувати їх, стимулювати співчуття до страждань, викликаних актами насилля.

6. Зниження рівня агресії творчістю: музикотерапія, ізотерапія (малювання гуашшю, акварельними фарбами, пастельною крейдою, вугіллям, ліплення, аплікація з круп, бісеру), казкотерапія, зарядка на колючому килимку (масаж стоп, долонь).

7. Запропонувати дитині голосно проспівати улюблену пісню, пострибати на скакальці, полити квіти, зімяти кілька аркушів папере, а потім викинути їх.

8. Поради батькам, якщо:

- дитину постійно критикують, вона вчиться ненавидіти;

- дитину висміюють, вона стає замкненою;

- дитину хвалять, вона вчиться бути шляхетною;

- дитину підтримують, вона вчиться цінувати себе.

Робота з молодими спеціалістами

/Files/images/t15.gif

Соціальний педагог надає допомогу молодим спеціалістам, соціальним педагогам, які працюють на посаді перший рік, щодо організації соціально-психологічного супроводу навчально-виховного процесу в закладах освіти.

/Files/images/5-1.jpg

/Files/images/487f22a269b2f.jpg

Учням та їхнім батькам соціальний педагог надає наступні види соціальних послуг:

- допомагає в адаптації дітей при вступі до школи, переході із одного до іншого ступеня навчального закладу;

- виступає посередником між навчальним закладом та сім’єю, між батьками і вчителями;

- слідкує за відвідуванням учнями навчального закладу, допомагає у подоланні причин, що призводять до пропусків занять;

- попереджує конфлікти, які можуть виникнути в учнівському колективі.

/Files/images/105.gif

Разом із педагогічним колективом навчального закладу соціальний педагог:

- бере участь у педрадах, батьківських зборах та нарадах, що стосуються соціально-педагогічного життя навчального закладу;

- проводить консультації з учителем та іншими працівниками школи з різних соціально-педагогічних проблем з метою сприяння покращенню умов життя та навчання учнів;

- організовує співробітництво з учителями та іншими спеціалістами школи (психолог, дефектолог, лікар) при розробці індивідуальної стратегії і тактики допомоги дезадаптованим учням;

- надає допомогу в оцінці та аналізі дисциплінарних порушень учнів.

Кiлькiсть переглядiв: 1326

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.